Вьётся улица родная. Перевод

Автор: Надежда Крайнюк


Перевод стихотворения "В’ється вулиця рідненька"

на русский язык в соавторстве с Эдуардом Негановым



Оригинал /Автор Надежда Крайнюк/

В’ється вулиця рідненька –

Стрічка споришу,

Кланяюсь тобі, земелько.

Йду я, не спішу.



Сумно… Нікуди спішити,

Вже ніхто не жде.

Хата он стоїть Улити,

А стежинка де?



Як же швидко промайнули

Роки молоді!

Верби до ріки нагнулись,

Та нема води…



Розламавсь давно місточок,

Висохла ріка.

Пада спалений листочок –

Пам’ять в нім гірка.



Вже новесенькі будинки

Стали в рівний ряд,

Є й завалені хатинки –

Три стоять підряд…



Тут жила Марія хвора –

Жаль, її нема…

Де подвір’я тітки Дори,

Тиша там німа.



Ось стара, дубова лава.

Скільки ж це їй літ?

Милувався на заграви

Тут старезний дід.



Скрутить «козячу» він ніжку,

В світлі ліхтаря,

Та й розкаже оповідку,

Як стеріг царя.



Осінь, холод. Дід – босоніж,

Усмішка в очах.

Грівсь старенький на осонні,

Доки й не зачах.



Час прийшов, дідка скосило…

В серці біль і щем.

Всіх забрала і накрила

Смерть своїм плащем…



Вуличка своєю стала,

Для людей нових.

А померлі… всі зостались

В пам’яті живих.



12. 04. 2017 рік

******************************************

Перевод



Улица родная вьётся,

Лентой спорыша.

Как тебе теперь живётся,

Улочка-душа?



Пусто в домике без стёкол -

Люди не живут.

Хата стала кособокой,

Нет тропинки тут...



Как же быстро промелькнули,

Годы без беды!

Ивы над рекой согнулись,

Только нет воды.



Развалился старый мостик,

Высохла река.

Все родные на погосте,

Память здесь горька.



Нынче новые домишки

Стали в ровный ряд.

Есть и старые избишки -

Три стоят подряд...



Баба здесь жила Федора,

Жалко, нет её...

Вот избёнка тёти Доры –

Валится жильё.



Лавка старая из дуба.

Сколько же ей лет?

Тут, одевшись, в полушубок,

Байки "правил" дед.



Он закурит «козью ножку»,

В свете фонаря,

И расскажет, гладя кошку,

Как хранил царя.



Дед босой, обвисли щёки,

Блеск огня в глазах.

Грелся он на солнцепёке.

Болен был, зачах...



Время дедушку скосило,

Двор зарос плющом.

Всех забрала и накрыла

Смерть своим плащом.



Улочка своею стала,

Для людей иных...

Все, умершие, остались

В памяти живых...



15. 04. 2017 год