Лишилась доба

Автор: Соловей Катерина


Лишилась доба... Всього лиш - доба!

,,Прощання слов'янки" лунатиме...

,,Тримайся! Не плач! "- душі боротьба,

Лунаючий сміх дратуватиме.



Години?Доба!Нічого уже не змінити!

Як стримати крик?! Незрозуміло...

Племінник мій йде строкову служити!

В грудині нестримано заціпеніло.



Здавалось, недавно ж малечою був!

Слухняне дитя і радість батькам!

Суцільний, тривожний болюче прогув...

Повинність відбути б чоловікам!



Хіба відміняли військовий обов'язок?!

Якби не Донбас...Служи на здоров'я!

Всього лишень рік! Це ж дрібов'язок!

Чомусь у гортані німота-безмов'я...



Лишилась доба... Одна із найважчих!

Назавтра скажу: ,,Пишаюсь тобою!

Служи, як дідусь із татком, Калачики!

Сашунь,повертайся!Чекаєм весною!"