Не зчулись ми... Нина Трало

Автор: Светлана Груздева


Оригінал:





Не зчулись ми, як літо проминуло

І жовта осінь заверта з доріг.

Сріблястим снігом скроні огорнуло –

Зима ступає на життя поріг.



Літа промчались, наче метеори,

Освітлюючи нам оті шляхи,

Що виплітали зустрічі узори

І райдугою стали на дахи.



Тих літ вогонь палахкотить яскраво

І кожен промінь очі золотить.

На пройдених стежках пожухли трави,

А запах їх і досі нас п’янить.



Усе змінилось, лиш серця незмінні,

Зосталися такими, як тоді,

Коли синіли небеса осінні

І душі поєднались молоді.

27.02.2017 р.





Переклад з української Світлани Груздєвої:





Как незаметно лето пролетело,

И осень в жёлтом – на кресте дорог.

И нити серебристые продела

В виски: зима ступает на порог.



Года промчались, словно метеоры,

Высвечивая, вывернулись вспять,

Чтоб показать нам прежние узоры,

Что радугой над крышами стоят.



Тех лет огонь пылал не для забавы,

И каждый луч позолотил нам дни.

На пройденных путях пожухли травы –

Их аромат и до сих пор пьянит.



Всё изменилось – сердце неизменно.

Остались оба наши – как тогда.

Когда синели небеса осеннее,

Соединились души навсегда.