Як

Автор: Дмитрий Антонович


Ото так настрій, геть шалений,

Біжав би геть незна куди,

Якби в Землі були би краї,

То тв пррву впав,

Життя довіривши лиш смерті,

Вона одна лиш знає що робити з ним.



Там на краю одна лиш безнадія,

Свята й стара, як той шалений світ,

Її людині нічим замінити,

Бож збудження, то істини поріг.





До нього тягнемось як однорічні діти,

З всією силою впадаєм в божевілля,

Не наче без хребетні вівця,

Що цілу ніч не бачили трави,

То гололод, непомірний голод.

Які ж низькі ми є - живі створіння,

А маримо, навколо обертати світ