Житт вим шляхом...

Автор: Михаил Тарасенко 3


Напишу у своїм вірші про сім'ї життя

Правду не зм

інити,нема вже вороття

Не сховати; правду, нічого вже не вдієш

Сподіваюсь читаче, мене ти розумієш



Народилась наша Рая у далекому 47-му

В тяжкий після війни час,нам з історії відомо

Коли голодомор гуляв по рідній Україні

Дякувати Богу!Наша Раїса жива і нині



Зростала дівчинка мала у місті,у Старконі

Життя попереду тяжке і все як на долоні;

Школу закінчила,на продавчиню вивчилась в той час

У красеня Михайла закохалася у раз



Побралися молодята, відбули весілля

Скоро вже народить наша Рая

породілля

Адже народження дитини-це вінець кохання

Шаленого кохання з вечора до рання



Дівчинка маленький янгол народилася красива

Вся родина,мати й батько так були щасливі

Дівчинку-красуню Аллусею назвали

І бабусі Устині маля під опіку віддали



Віддали Аллусю,бо треба йти на роботу

Щоби сім'я стала на ноги і не була в болоті

Тоді вся країна так трималася і жила

На роботі гроші заробляти жіночка могла



Аллочка зростала на кутку серед людей

Допомогла бабусі пасти білих гусей

Мати молода та батько тяжко працювали

Мали заробіток та добра сім'єю наживали



Згодом народила Рая породілля

Дівчинку маленьку по імені Ліля

Всі рідні були так раді та щасливі

З'явилося на Світ Білий маленькеє диво



Михайло Іванович Батьківщині служив

Багато роботи на аеродромі і вдома робив

Бджолярство,господарство,вінлюбив рибалку

До праці приучений він був ще змалку



На радість батькам дівчатка зростали

Куди вчитися дівчаткам,батьки ще не знали

Старшу доньку Аллочку відправили в Мєщовськ

Далеко в Росію вчитися,це було щось...



Наша Аллочка вміло іспити здала

Та й собі на чужині вчитися вже стала

Таких закладів на Україні,мовби не було

На кулічках, дитину за 1000 км занесло



Навчалась у Мєщовську аж 4 роки

Додому на канікули їздила на поїзді аж поки

Не зустрілась очі в очі в поїзді номер 33

Серця молодих не мали спокою з тої пори



Юноша теж навчався в Уссурійську,у Росії

А в тім з долею,з любов'ю нічогісінько не вдієш

По закінченні ВУЗІВ поженились молоді, побралися

З того часу разом жити вже осталися



В красунечки- Аллусі чоловік він офіцер

Він захисник,технарь та інженер

По розподілу направились в місто Баку

Він міцно тримає своєї дружини руку



Народила Аллочка первістка- дівчинку маленьку

Красунечку-Янгола ми нарікли Оленка

Скільки щастя,радості було вже у батьків

І я з Кавказу додому в травні прилетів



Взяв на ручки я крихітку маленьку

Донечку мою улюблену,Янгола-Оленку

Грішна душа моя від радості співала

Поруч стояла і раділа моя дружина Алла



Помню,в 90-м моя любов,моя дружина

Для мене Аллочка моя народила сина

Манюнє Янголятко нарікли Віталя

З радістю безмежною в душі стали жити далі



Красунчик-син Віталік наш зростав

Аллочка раділа,а я собі надію мав

Що,як гриби ростуть красиві наші діти

Гордість наші діти, лишається за них радіти



Вже випурхнула доня з батьківської хати

Вийшла заміж.Душею вболівав,вболівала мати

Живуть собі молодята у своєму світі

Хай щасливо живуть і надалі діти



У Віталія народився син,наш внук

Безмежна радість у моїй душі і серця стук

Дімочкою нарікли красунчика-малятко

Дідусем я став,а наш Віталій татком



Дімочка вже ходе,зростає красень-Янголятко

Розумнячий внук,маленькеє хлопятко

Наше красиве,маленьке, улюблене диво

Хай Бог дає здоров'я,хай росте і буде щасливим!