Св ч зимов диптих

Автор: Олекса Удайко


1.Свічі-перевертні



Свічі-перевертні плачуть від сонця,

ллють крокодилові сльози ганьби…

Не через них відчайдухи ті – хлопці –

ризикували роками судьби.



Тануть й сльозами зволожують землю

їхні надії на інше життя.

Бо на свій лад набуття перемелють –

му;ки героїв в муку; забуття!



Світ, що підступно тїй владі дістався,

міряє те... на свій власний полад.

Плачуть відтак у саду Гетсиманськім,

хлопці, що склали їй цей потентат.



В небі вартують наш сон охоронці –

чути їх звуки і подих мольби…

Свічі-перевертні... плачуть від сонця,

ллють крокодилові сльози ганьби.



2.Свічі пам’яті



Київ…Хрещатик… Майдан Незалежності

Бруки… Свічки… І знайомі слова:

«Слава Героям»... І – звуки безмежності:

«житиме», «буде»... Бо пам’ять жива



про молоді думи тих, що попадали

в брук зледенілий в лютневий мороз.

Долі тих воїв... злодійськи украдено

Темними силами… Та не курйоз –



в камені гріються світлими свічами,

хлопці-молодці – отерплі серця…

Сотня сміливців сказала вже світові,

Як українці стоять. –

До кінця!



Свічі досвітні палають в віконницях

в кожному місті....

громаді.....

селі...

Їхнє тепло запалало... як сонечко –

тануть... сльозами

бурулі

землі...



21.02.2017



©Олекса Удайко