Дорога до неба

Автор: Лидия Шимон


Одна земля , хоча ми йдемо різними стежками

По різному сприймаємо цей світ,

хоча й однаково руками

Здіймаємось до Бога



У тебе свій, у мене свій

Ніколи ми не будемо тотожні

Порожні ті, хто в голові не носить мрій

І грають, кажуть що набожні



Я теж буваю не в собі

Я плутаюсь, я плачу і картаю

Мотаю дні у мотузок подій

У вирій я стрибаю

Подій все мало й мало

І хочу все змінити зразу

Образу я тримаю

А потім очі підіймаю і питаю.. Хіба от так я жити маю?

Точно знаю.. Ні

І знову думаю багато

Знову все ламаю,

Без сліз звичайно не буває

Коли ти рішення приймаєш

Знаєш скільки треба зламаних кісток?

Ти знаєш.. Ти добре розумієш, бо кохаєш

Все те, що робиш

Малюєш, пишеш, граєш

Коли кохаєш добре знаєш



Що все дається не з проста

І кожен свою роль зіграє

Минає все, та тільки не життя

Воно душею просто відлітає..