Щоразу, як ми програ мо...

Автор: Крапля Сонця


***



Щоразу, як ми програємо, включаємо у навушниках сумну музику,

Скиглимо, що ми не винні в своїх поразках.

А насправді нас дратує те, що ми надто слабкі для успіху,

Що все, чого хочемо, не відбувається з першого разу.



Ми кожен обрали свій хрест, і ніхто інший його не нестиме –

Пам’ятай про це хоч тоді, коли сльози по щоках холодних котилися.

Так, доля ніколи не була ідиоткою, щоб нас пестити,

Через те і робить нас дещо сильнішими, ніж народилися.



Через те і ми маємо привід хоч інколи не здаватися перед мрією,

Падати та підніматися, ноги здирати в кров і молитися.

Одного разу варто спитати для себе самого та правди якоїсь справедливої:

Чого ти насправді хочеш - добитися мрії, чи здатися та жалітися?