Мармур

Автор: Дениза Глезина


Ти стоїш – цілковитий мармур:

Мармурові очі, руки, волосся.

Хмари з боків скинули траур,

Бач, пташиний король знайшовся.



Бач, обсіли, як вовки Мауглі,

Як у ніг самотніх їхні пси або кішки.

В їхніх пір'ях твої долоні танули,

На твоїї душі залишались відбитки.



У птахів на лапках гострий морок,

У птахів на крилах цупкий спокій.

Відберуть у землі, понесуть угору,

До обрію, в глибочінь блідих утопій.



Звідти місто наше нагадую прорву.

В небі хоч ближче до сонця, а холодно.

Вони зі спогадів зів'ють тобі ковдру,

З тих думок, які пом'ятати лоскотно.



Підкорилися. Вони віддають свою волю,

І натомість забирають твою ще й без бою.

Вони будуть лікувати вуха твої від болю,

Доки не почнеш вопіти й ридати совою.



А потім злетиш, чи є збігати куди?

Залишайся. Хоча б фігурою мармуровую.

Цим птахам не потрібен король, щоб вести,

Вони усі до останнього хочуть бути тобою.