Втеча

Автор: Оксана Федишин


Біла бричка, сивий кучер, грубий cкрип старих коліс.

Утікає пані гучно через поле, через ліс.

Розсипає діаманти, поруч з нею вбогий страх.

Доганяє емігрантів щире сонце по ярах:

– Не лякайтесь, – умовляє, – я несу красу, тепло;

Гляньте: Бога прославляє все, що знову ожило.

Сонце сяє в кожнім слові, ласка, мир і співчуття.

Хто тікає від любові, хто зрікається життя?

Ненаситна агресивність, що прорвалась навіть в сни,

Гине в сміху конвульсивнім, не витримує весни.

Душать горло примхи власні, перекривши каяття.

Технології сучасні не врятовують життя:

Тріскав лід, погнулись спиці, віз розпався на току.

Підняла зима спідницю й побрела через ріку.



История cоздания стихотворения:

Вірш на конкурс "Весенние зарисовки":

http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49918&poem=231659