Монолог укра ни з тарасом

Автор: Хт Ксения Тим


(ур. з вист. "МАЙбуттюДАНЬ")



***



Тарасику, сину мій, куди ти подався...

Світ за очі та, в тім світі, ти, з сонцем з'єднався.



Я, щоранку виглядаю на зустріч з тобою,

сум і радість виливаю сльозою-росою.



На-щосерця я молюся, за тебе, до Бога,

щоб забуттям не поросла пророча дорога.



Тарасику, сину мій, люблять тебе люди,

та так, що вже за-любили на словах повсюди.



Тарасику, сину мій, тебе прославляють,

але ж правдоньки твоєї не всі ще ковтають...



Все коштують, все сумують, все пісні співають.

все слова твої пророчі в харизму вдягають...



А хто, бува проковтнув ту правдоньку з сіллю,

той по-новому відчув й вже по-вік став вільним.



А дехто, вже й за тобою линув птахом дивним,

я ж, молитимусь у слід, за дитятком рідним...



Тарасику, сину мій, невтомний Кобзарю,

ти ж, за мене, відчуваю й у тім світі дбаєш.



У тім світі вільно сяєш з вільними братами

й мені воленьку зплекаєш і встелиш над ланами.



Звеселиш широкополі, і лани і кручі,

та й побачим та почуєм, як співа ревучий!

(ХТ 27.03.2014)#XTpoesia