Впав ми кам нь... для тех, кто понимает украинский

Автор: Лидия Вовк


Впав ми камінь в Серце в непогоду,

Защемів невидимим жалЕм…

Я не знаю, що мав за породу,

Оповив думки, мов кришталем.



Я думки ті похапцем збираю,

Та одна навіки запеклась…

Я, як можу, чищу, віддираю,

Та вона із Серденьком зрослась.



Ти прийшов у сні, та так неждано,

Біль забився птахом за вікном…

Я шепчу до ніченьки: «О, панно,

Загаси той біль п’янким вином…».



А вона, із посміхом зрадливим,

По Душі все стукала дощем…

І рум’янцем падала цнотливим,

Зранив Серце пам’яті кінцем.



І сльоза стекла, така несміла,

Як роса, прозора і стрімка…

Видить Бог, що я забудь хотіла,

Та нуртує згадка, мов ріка.



Сон утік, лишив відкриті очі,

Б’ється в грудях збуджена струна…

То болить, а то, чомусь, лоскоче,

Промайнула маревом Весна…

9.03. 2017, 8-38