Вистава

Автор: Елена Борисова 8


Палає свічка у вікні

Кривавим смутком в наші дні,

А на екранах кожен день

Лиш гомін клятих теревень:



Кому - обіцянки старі,

Брехливі всі коментарі,

А комусь - голосні погрози,

Що ми опинимось в облозі...



З обох боків, як не крути,

Святої правди не знайти!

Ми у ляльковому театрі -

На сцені вчать нас убивати!



Виставу дивляться усі, хто Біблію тримав в руці.

Разом сміються, аплодують -

Себе розвагами годують...



А потім йдуть покірно в Храм

Свічки запалювати там.

Чи молитесь? Кому? І як?

І хто веде вас на цей шлях?



В Країні лихо все частіш:

Біда та дні жолоби лиш!

Ви ж при свічках, мов... янголи!

Та тільки крила не зросли!



А люди - поміж двох вогнів -

Давно зневірені, сумні...

Якби ж то міг людський той гнів

В собі втопити "владіїв"!!!



Країни скарб - Народе мій!

Пригнічений, без світлих мрій!

Тремтиш, кричиш, але - німий,

Спаплюжений Народе мій!



Багаті серцем бідняки,

Але ж ми - зламані ляльки!

Нас у руках кати тримають -

Безжалісно життями грають!



Всі "геніальні" автори

Та режисери злої гри,

Ті, хто платив і продавав,

І ті, хто вміло нам брехав,

Хто свого брата убивав,

Криваві розливав річки,...

ВИ НЕ ЗАПАЛЮЙТЕ СВІЧКИ!



... Як сонце зайде - день мина.

Пліч о пліч з Миром йде ВІЙНА!

Пани ж після вистави сплять.

Ляльки їх - на цвяхах висять,

А душі, як вогні, горять...