дрiмота

Автор: Юлия Величко 2


Недоречна дрімота знімає одяг,

Оголяє забуті образи,

Де ледве чутне бажання бути.

Не видно дороги в минуле,

Ніякого сліду, не змінити.

Можно тільки прямо,

До самого світла.

Там бачу твій промінь,

Та мій колір його відбиває,

Поки проникнеш у серце-

Я вже зігріта, твій жар

Не потрібен, я вже палаю.

Станеш холодним, як сніг,

Та гріти себе не дозволиш.