Клён и березка

Автор: Матрёна Донченко -Дидок


Клен до берізки так і лине,

Так і сказав би - пригорнись.

Що без її кохання згине,

То ж пригорнися поскоріш.

Від вітру завжди захищав

Свою берізку білокору,

На себе весь тягар він брав

Тому й росла вона вгору.

Щоб сонце не палило їй листочки

Своїм широким листям прикривав,

А щоб їй не було боязно,

Мов наречену ніжно обнімав.

Та не було кохання вічним,

Піднялась буря наче хвиля з моря.

Здолала це кохання ніжне

Завдавши цим берізці горя.

Зламала клена злая буря,

Все обернулося бідою.

Отож і плаче по весні берізка

Своєю чистою сльозою.