Такая вот квинтэссенция. укр. язык

Автор: Серго Сокольник


Отака от квінтесенція



Як світить місяць вдалині,

СИГНАЛОСИНГЛЯЧИ мені!..

Оце писатиму про віти,

Які коханням враз освітить,

І про якесь метафоряче...

Наче...

ТЬФУ БЛІН!..

Та встань!

Та встань уже з отих колін,

Бо буревієм дах зірвало,

Бо час ще є. Та часу мало...

.....................................

Лайно в поетоіпостасі,

Ти знаєш, як скавчать на пласі?

Що? Не здогадуєшся? Жуть...

Тобі я дещо розкажу...

.......................................

Він був поет. Все наче просто.

Коли вели його на розстріл,

Він вже не нив... (раніше нив...)

Вдихав чарівний смак весни



І все бажав (стрілять- не вішать)

Аби усе здійснили швидше,

Бо насолодою для ката

Дивитись, як комусь чекати



Приходу Мороку... І Діва

(комусь ще є до нього діло?)

Десь заголосить, Сонцесяйна...

Принаймні, виглядав охайно.



А як його Душі Нетлінній

На розстріл встати на коліна?..

І тут... Помилування... -Кате!..

Тебе волів би розірвати!..



Чи не тебе... Ти ж виконавець...

Ми десь брати з тобою навіть,

Бо виплеснем у світ із шалом

Усю ненависть до "рішали",



Що нас обох лишив "настрОю"

(поет і кат не ходять строєм)

А дівці що ж? Не голосити?

Іти вареники ліпити?



Це замість, щоб ото з піаром

Упитись трауру нектаром?

І скиглить потім повсякчас

"Як я... Як я любила вас!!!..."



Отак... Поламані прожекти...

...........................................

Та ти, ПОЕЗІЄЕЖЕКТОР,

Не розумієш, що кажу я...

Іди... Бо ПОМ"ЯНУ "У СУЄ..."