Василь Стус. Отец мой, будем. До скончанья лет...

Автор: Алёна Агатова


Отец мой, будем. До скончанья лет

Одна нам доля – долг свой исправлять

И в горе головы не опускать,

Пускай невзгодам потерялся счет.

Отец мой, будем. Стопочку еще

Поставь одну – мою. Пускай с тобою

Я выпью, как и встарь. Над головою

Одно нам небо – вечера и звезд.

Голубчик мой, мой бражник, мой отец!

Как я тебя, не забывай ты сына,

И благо нам пророчит Батьковщина

Огнем назнаменованных надежд.

И я тебя услышу, мой отец,

И пусть тебя поздравит Батьковщина,

Которая пожаловала сына,

Чтобы забрать. Будь благодарен ей!

Уже заходит солнце наших дней,

И солнце наших судеб уж заходит,

Но вечно мы останемся в народе,

Ибо живит нас доброта, не гнев.

Уже заходит солнце наших дней,

И время жить нам и горилку пить

И отчею землею походить

Рассветных ожидаючи огней.





Мій тату, будьмо. Нині і повік

одна в нас доля — свій приділ справляти

і в горі голови не попускати,

хай злигодням і загубився лік.

Мій тату, будьмо. До чарок кількох

постав одну — для мене. Хай з тобою

я вип’ю як колись. Над головою

одне в нас небо — вечора й зірок.

Мій голубе, мій байдо, тату мій!

Як я про тебе, пам’ятай про сина,

і нас благовістує Батьківщина

вогнем назнаменованих надій.

І я тебе почую, батьку мій,

і хай тебе здоровить Батьківщина,

котра була подарувала сина,

аби забрати. Будь же вдячний їй!

Напризаході сонце наших днів

і сонце наших доль напризаході,

та вічно ми пробудемо в народі,

бо живить нас людське добро, не гнів.

Напризаході сонце наших днів

та нам ще жити і горілку пити

і рідною землею походити,

досвітніх сподіваючись огнів.