Лелека

Автор: Марина Бурлаченко


Кружляла лелека в небесних просторах,

Смакуючи літнім блаженним теплом,

Зверхньо дивилась на димчаті гори,

Сонячний промінь хапала крилом.



Дражнила лелека вітри невгамовні,

Ловила їх свист, кидала униз,

Співала для сонця вірші любовні,

Складаючи їх із сонатних реприз.



Вабив лелеку захід багряний,

Обрій безмежний - незвідана даль,

І день був, на диво, довгий, рахманний,

Блищав небосхил, мов той кришталь.



Летіла лелека, летіла у небо,

Заполоч в'ючи із білих хмарин,

Коли у свободі існує потреба,

Крила сягнуть несусвітніх вершин!