Его имя

Автор: Эдуард Гром


Я знаю, що шепочуть хвилі...

Давно не з нами - у могилі

Під небом синім серед нас -

Душа поета. Спить Тарас.



Шевченко дивиться на поле,

На ріки, гори та степи.

Він чує мову калинову,

На ній говоримо всі ми.



Він баче поглядом могутнім,

І переймається майбутнім.

І він з сльозами на очах,-

Але далеко то не страх.



Він подихом до нас говорить,

А нам, здається - то вітри.

Він ворогів віршами морить -

Згадай слова і говори!



Я знаю, що шепочуть хвилі, -

Вони шепочуть про дитя,

Про те, що скоро в Україні -

Зійде ізнов його ім'я!