Знов полинути в мандри блакитн кортить

Автор: Людмила Дубищева


Знов полинути в мандри блакитні кортить,

Що у небі чекає людину,

І чому минуле про це мовчить,

У небо, у небо думками полину.



Там є світ, незгасене палає сонце,

Там примара зникає на вік,

Ні, не у мріях мені здалося.

Хтось до неба залишив слід.



Хтось топтав ту стежину у гору,

Хтось назвав цей шлях ~ каяття,

Дарував надію прозору,

Не бажаю знать вороття.



По стежіні йду до неба,

Зна, побачу златі ворота,

Поки, зараз, зараз треба,

Пережіти зі мной ніч журба.