Хлеб. Александр Матийко

Автор: Андрей Никитюк


Хліб.

При Дунаі, Росі,

При Орілі –

сійся, зерно,

у теплі ріллі!



Сійся, зерно,

і долом, і яром,

проключис я

під сонцем ярим.



Напивайся

такого соку,

набирайся

такої сили,

щоб стебельця твого

до строку

суховії не присушили.



Будуть

щедрі

у маї хмари -

ти розкрий

перед ними душу.

Як дитину,

тебе хлібодари

проведуть

крізь червневу сушу.



При Дунаї

при Роставиці

розіллються моря

пшениці.



Зашумлять

лотоки кленові,

заспівають

жорна млинові.



Ну, а там,

як досвітній місяць

золотиння розкида

на клечінь,

молодиці

діжу замісять,

і запахне

скориною з печі.



І запахне

щедротно в домі

дух всесильний

роботи і втоми.



Перевод:

У Дуная, Роси,

у Орели

сейтесь, зёрна,

пашни созрели!



Сейтесь, зёрна,

и долом, и яром

бодро всходите

под солнцем ярым.



Напивайтесь

такого сока,

набирайтесь

такой силы,

чтобы стебли ваши

до срока

суховеи не иссушили.



Будут

щедрые

в мае тучи -

вы раскройте

пред ними душу.

Как детей,

они могучи,

проведут вас

чрез июньскую сушу.



У Дуная,

у Роставицы

разольются моря

пшеницы.



Зашумят

лотки довольные,

запоют

жернова мукомольные.



Поутру прощаясь

месяц

золотым платком

украсит плечи.

Молодицы, спорые,

квашни замесят,

и запахнут

коркой печи.



И запахнет

щедро в доме

дух работы

и истомы.