Про натхнення... Свiтлана Костюк

Автор: Светлана Груздева


Розхристана і дика, як сова,

Спиває ніч мінорні схлипи вулиць.

У зав`язь мрій вплітаються слова,

Де ще живе мій неземний прибулець.

Люблю цей час. І тишу. Й самоту.

Із чаші неба пити трунок дива...

І відчувати простір, висоту,

І вірити, що пишеш - знать, щаслива...

І наближати космос до трави,

Аби душа ширяла поза часом,

Шепочучи високі молитви

У парі із окриленим Пегасом...

Так легко, добре. Завше б так було...

Виповідати марно. Відчуваю...

Натхнення біле ангельське крило

Відносить Душу...А куди...

Не знаю...





Переклад з української Світлани Груздєвої:





Расхристана, как дикая сова,

Минорно ночь выводит всхлип и шелест.

В желаний завязь я вплету слова,

Где жив ещё мой неземной пришелец.

Люблю я ночь и тишь за благость ту,

С какой из чаши неба пьётся диво.

Простор мне ощутить бы, высоту

И, коль пишу, считать себя счастливой…

И с космосом связать травы пучок,

Дабы душа парила по-над часом*,

Шепча молитвы, как вблизи сверчок

На пару с окрылившимся Пегасом…

Легко так, славно. Так всегда б, светло…

Ответ напрасно ждать. Я ощущаю,

Как вдохновенья белое крыло

Уносит Душу…А куда…

Не знаю…





* - по-над временем