В рити у казку... що ж

Автор: Людмила Дубищева


Вірити у казку ... що ж,

Мабуть, здається, це найкраща доля,

Колись співала мати, один раз,

Що є сонце котре не знає кінця поля.



Котре ніколи не зникає,

Проміння лльє, дарує сміх,

Котре ніколи не вважає,

Що кохання є сильнішій гріх.



І я шукаю казку по житті,

Зрозуміла ... вона є лише в самоті.