Кохання

Автор: Воин Амбера


Кохання.



Знову серце заспокоітись не хоче.

Знову рветься. А куди - не знаю сам...

Знов прокинусь. Я прокинусь серед ночі.

Проповзає... по щоці моій сльоза.



Що ж так плаче? Що ж те серце так тріпоче?

Невгамовне. Знову пам'ять на поріг...

Серце мовчки щось мені сказати хоче.

Ніч розкине своі крила угорі.



Те кохання... Наче рана передсмертня.

Не відпустить. І забути не дає...

І один я у людській тій круговерті.

Все шукаю. І надіюсь - що ти є.



Лиш під ранок сном як ковдрою накриє.

І затихне десь під ребрами той щем.

Те кохання - нездійснена моя мрія...

Моє щастя . Що пройшло давно дощем.