На расстояньи в сорок лет укр

Автор: Валерий Квачев


НА ВІДСТАНІ У СОРОК РОКІВ



На відстані у сорок років

моя розхристана душа

шукає спокій в ритмі кроків.

Життя ж – мов лезо у ножа!

Торкає серце, ріже скроні,

шаткує в будні ті роки.

Як божевільні скачуть коні,

у білий світ мої думки.

Аж ген, на покуті у долі,

бринить в піснях весняний сад.

Злилися доля і недоля.

І коні рвуть вузду назад!

Їм, коням, хочеться напитись

з того живого джерела,

де без вагання, розчинитись

моя любов в твоїй змогла.

Де до останку на світанку

згорали трелі солов’їв.

Де розквітали вишні «шпанки»

і юнії літа мої.

Де захопила, полонила,

забрала спокій і пішла…

Душа ж – мов порване вітрило.

Думки ж - мов коні без сідла…

Мов дикі коні серед степу

в похміллі з вільного життя.

І небо. І без краю – небо!

І почуття,

і почуття…



ВК квітень 2012 ХерСон