Лисичка, Заец и Волк

Автор: Сафие Гасанова


Лисичка, Заєць і Вовк



Жила собі Лисичка,

Руденька рукавичка,

У лісовому царстві

В маленькім теремку.

Пісні вона співала

І сонце зустрічала,

І слухала як півні

Кричать «Ку-ка - рі-ку!»



Задумала Лисичка,

Руденька рукавичка,

Відкрити власну справу,

Хотіла працювать.

І на сосні високій

Повісила об‘яву,

І вирішила звірів

По – модному вдягать.

Майстерня «Рукавичка»,

Хазяйка тут Лисичка,

Я вмію все робити:

І шить, і вишивать.

І день іде, і нічка,

Працює Лісовичка,

Нема часу спочити,

По лісу погулять.



Комусь на зиму шапки,

А щоб зігріти лапки,

Вже й рукавички в‘яже

І тут же продає.

Яка у нас майстриня!

А в неї гарна скриня,

Там шубки і дублянки

На всі випадки є.



І стали приїжджати

Іздалеку звірята,

В майстерні щоб пошити

Костюми лісові

На кожен день і свято,

Дорослі і малята

Спішать, щоб закупити

Й носити навесні.



А потім красне літо

Усмішки і привіти

Нам подарує щедро,

І моду теж нову.

Весь час лисичка шиє,

Вже й спинка в неї ниє,



І пальці ледве – ледве

Приводять до ладу.



Аж ось до неї Зайчик,

Маленький по стрибайчик,

Навідався і плаче:

«Я вовчика боюсь!

Поший мені, будь ласка,

Сіреньку шубу й маску,»

«Ох, спритний ти, юначе,

Упораюсь – займусь».

«Скоріше, бо Вовчисько

Підходить близько-близько

І хоче мене з‘їсти,

Прошу, допоможи»!

«Не переймайсь, сіренький,

Пошию вже швиденько,

У вовчу шкуру влізти

Одначе не спіши».



Бо зразу всі побачать,

А потім не пробачать,

Що ти не вовк, а заєць,

І хутро не твоє.

І будуть всі сміятись,

Бо легко здогадатись,

Що сірий самозванець

Не той, яким він є.»



І тиждень вже минає,

І заєць шубку має,

В подобу вовчу вбрався,

Боятись перестав.

Та як побачив вовка,

Пропала і обновка,

Від нього заховався,

У поле пострибав.



Як народився зайцем,

Зайцем будь,

Як народився вовком,

Вовком будь,

Якщо лисицею,

Лисицею й лишайся,

І своїм хутром ти

Завжди пишайся.



15.06.2016 р.