Талановитому та неповторному...

Автор: Лилия Тронь


Проникливий погляд заводить в оману

Я в твоїх очах потонула навіки…

Здивується той, хто не вірить в кохання,

А для мене твій сміх чудодійний, як ліки…



Ти став моїм світлом і творчим натхненням

Такого навряд чи я знову зустріну…

Це долі великий дарунок, напевно, -

Коли ти знаходиш потрібну людину.



А стукіт сердець, як звучання симфоній

Це диво трапляється раз на сторіччя.

Хочу чути звучання твого саксофону

І бачити посмішку на чарівнім обличчі.



Нам час зрозуміти відому дилему:

Пройти по мостУ чи зіскочити з мОсту

Так серцем горю пригорнутись до тебе,

Та чи маю право – сказати непросто.



Обставини, люди, зірки і планети

Нам стануть в нагоді або на заваді…

Що не зустріч – то час емоційного злету Ми запалюєм зорі чи може лампади?



А раптом нам бути удвох не судилось

І будемо завжди під біркою «друзі»

Я дякую Богу, що ми все ж зустрілись

І вдячна тобі за повернення музи.



Я довго чекала на неї й на тебе

І тому скажу тобі, милий юначе:

«Якщо даси руку – злітаєм до неба,

Як ні – я собі цього вже не пробачу!»