Немов вогонь

Автор: Руслан Прядка


Немов вогонь – дивлюся і не можу доторкнутись,

як поруч – тепло на душі, ще ближче – і нестерпний біль.



Життєвим маяком освітлюєш у темряві дорогу,

і не даєш зійти з шляху і згинути в пітьмі.



Зажеврюєш вогонь надії, спалюєш скорботи,

запалюєш у серці мрії, аж поки не згорають всі.



. . . . . . . . . . . . . . . .



Лишаються жаринками в обпечених руках,

що подиху чекають, щоби знов горіти.



Та попелом холодним на моїх слідах,

що вітру жде, щоб геть від мене полетіти.



29.11-09.12.2013