Декаданс осени. Украинский язык

Автор: Серго Сокольник


Декаданс осені



На світ спада нічна імла,

Немов покрови...

Тебе до мене привела

Дорога знову



Одпити темряви вина-

Сумного зілля,

Що нас посвячує до дна

В гірке похмілля...



Над попелищем сивий дим...

І знають люди-

Чого домігся, не завжди

З тобою буде...



То наливай кохання жбан-

Останній спомин!..

Нехай майбутнього туман

Серця наповнить



І приховається в серцях

Тепло минуле.

...бажання Мавками в лісах

Нічних заснули,



І ми заснемо назавжди,

Торішнім цвітом

Там, звідки скільки не іди,

Не в змозі вийти



За межі потаєнних кіл,

Що креслить доля,

Повз класи пізнавальних шкіл

Сумні юдолі,



В яких бажання залягли

В тісні пенали,

В яких колись і ми були,

І все пізнали,



З яких ми рано відійшли

У неминуче,

У ті тумани , що колись

і нас розлучать...



Та ми БУЛИ... -ЯК МИ БУЛИ!..-

Шепочуть губи...

То до останньої налий

Сумної згуби.