МЕНЕ НЕМА, БО Я МИНУ

Автор: Ольвия Стройванс


Просто зараз мій стан надто дивний

Досить важко його передати

Мені просто хотілось співати

Колись, а тепер я простак жалюгідний



Немає бажань, ні мети, ані мрії,

Немає емоцій, та друзів нема

Це все замінила маленька тюрма

В моїй велетенській пустій голові



Влітають слова в той порожній ковпак

Влітає мелодія, музика, пісня

І не вилітає. Вже все там прокисло

Не виметеш все, не провітриш ніяк



В очах мерехтять верениці машин

І тягнуться, тягнуться далі і далі

Щоб їх не зловили і не наздогнали

І не зупинили байдужості плин



Та іноді сонце крізь місто проб'ється

До серця людини, що вже лиш існує

І маску відчудженості зруйнує

Бо все минає. І горе минеться



І радість пройде, і щоденна рутина

життя колись пройде і пройде зима

та чи повернеться - ніхто вже не зна

тож поки живеш, пам'ятай: ти - людина!

Прокинься від сирого затхлого сна.