Кров несамовитостi

Автор: Надежда Дядькова


В твоїх жилах тече кров несамовитості.

Моя любов вимагає пилкості.

Мої почуття бажають лиха:

я твоя іграшка, ти – моя потіха;

я те, чого тобі все життя бракувало,

але тобі все мало, мало, мало…

тобі мене мало.



В твоїх жилах тече жага змін.

Я гукаю тебе, але чую дзвін,

дзвін пустоти і льоду…

Ти перемогла, – ти робиш погоду.



В твоїх жилах тече кров.

Я кохаю тебе, – бачить Бог.

Я жадаю тебе, що миті,

але я в темниці, – в кліті.



В твоїх жилах тече кров..

Я приходжу знов

і набираюсь терпіння…

Я вимагаю від тебе вміння.

Вміння йти до своєї цілі,

твої очі для мене дуже милі.



В жилах кров, я – кохаю бачить Бог.

Я жадаю, – бачить небо:

ти – це все, що мені треба;

ти те, чого не дістати;

ти те, що треба оберігати -

щодня, щомиті, щосекунди..

Я розсікаю людські гунди

И бачу те, що нікому не вбачить

але пісня зникає,

тому що людське небо додолу лягає.

І кульгає до нас звір,

але ти йому не вір.

Бачить Бог – я стріляю

і влучаю йому в тил.

Тепер все, – між нами мир.

Між нами нова дорога:

я вірю тільки в тебе і в Бога.



28.02.2017