relictum

Автор: Ки Ба


діамантовий мозок, холодного розпачу блискавки,

перестрашені висновки зціджені з ранку елегії,

заморочені рими без злитої в прірву енергії,

розбігаються реї і душі взаємністю скривджені…



гіацинтові квіти, реліктове світло зникаюче,

оксамитом червоним завішені вікна в весну,

очі ввічливо п’ють завойовану в’ялу красу,

і рахують останніх свічок маяки дотліваючі…



перегріте осердя покриється кригою гордості,

березневе безглуздя стече з кристалічних структур,

показати сльозу навзаєм недостатньо хоробрості

двом тіням мармурових, німих, незнайомих скульптур…