Лина Костенко. Мой бедный лес...

Автор: Аркадий Равикович


Ліна Костенко.(нар.1930)Біднесенький мій ліс



Лес задубел под сотнями ветров!

Разлука его мысли занимает.

Подкрался листопад из-за дубов

и роща золотой парик снимает.



День синий, как капусты поздней куст.

Прошли дожди и время холодов настало.

Мой бедный лес! - на крыльях тяжкий груз,

грибы исчезли, как и не бывало.



Мой бедный лес, тебе уже пора?

А может в осени ещё побудешь?

Птиц возвратишь, их серебро пера,

оденешь листья и зверят разбудишь?



«Про что, про что» - скрипит сосновый кряж?

И капли солнца янтарём искрятся.

Кикимора хохочет среди чащ

И мне к тебе по снегу не добраться.



Ветра завоют, как порожний жбан.

Пути порошей заметёт колючей.

Стеклом толчёным упадёт туман

и первый иней разукрасит сучья...



Из книги «Річка Геракліта”. Стр. 84



С украинского 27.02.17.



* * *

Біднесенький мій ліс, він зовсім задубів!

Він ждав мене і думав про розлуку.

Вже листопад підкрався з-за дубів

і гай знімає золоту перуку.



Синіє день, як пізні капусти.

Приходив дощ, а потім було зимно.

Біднесенький мій ліс! -він крила опустив.

Нема грибів, хоч би який мізинок.



Біднесенький мій ліс, хіба уже пора?

А може, ти ще в осені побудеш?

Завернеш птиць сріблястого пера,

одягнеш листя і звірят побудиш.



Про що, про що скрипить твоя сосна?

Зронило сонце бурштинову краплю.

І десь хихоче химородь лісна,

що я ж до тебе по снігах не втраплю.



Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан.

Дорога буде -ні туди, ні звідти.

І наче склом затовчений туман,

упала перша паморозь на віти ..