Шекспiр. Сонет 7

Автор: Геннадий Дегтярёв


Коли світанок будить сонний світ,

радіють люди, сонячне різдво

вітають щиро, шлють йому привіт,

оспівують небесне божество…

Аж ось в зеніті сонце золоте…

Несеться люд в обіймах метушні,

лиш зрідка споглядаючи на те,

як бог мандрує небом на коні…

А ввечері світило вже не те,

воно змарніле, сили вже нема…

В журбі вечірній темне щось й пусте,

цікавить мало нас нічна пітьма…

Не будь цим сонцем, стануть хай сини

окрасою твоєї сивини…