Рiдна мова... Елена Каминская-7

Автор: Светлана Груздева


Оригінал:





Рядками крапаю папір,

Що вимальовую – відомо:

Одну любов, хоч вір-не-вір,

І почуття таке свідоме!



Ні зла, ні гніву, ні образ…

Шукати марно це, бо мова

Безцінна, чиста, мов алмаз,

І дуже лагідна на слово.



Лунає дзвоником для тих,

Хто серцем чує біль та радість.

Співає дощиком зі стріх

Вже по-весняному, до ладу!



І українською летять

Оті лелекі білокрилі…

І біля матері дитя

Вже відчуває мови – силу!



Бо напуває рідну кров

Теплом доволі та до волі

Веде крізь затишок дібров

І золоте колосся в полі



У синє небо, щоб у нім

Промінням блиснути усюди,

І щиру пісню в кожен дім

Внести дарунком добрим людям!





Переклад з української Світлани Груздєвої:





Усеян каплями блокнот,

Что я рисую, всем известно:

Одну любовь из сотни нот –

Мне в чувстве этом интересно!



Ни зла, ни гнева, ни обид…

Искать напрасно это: мова

Чиста, бесценна, как магнит,

И очень ласкова для слова.



Звенит, как в ясном поле стриж,

В том сердце, что влюбиться радо.

Струит романсы прямо с крыш,

да по-весеннему, для лада!



Напевом родины летят

И аисты, что белокрылы…

И возле матери дитя

Враз ощущает мовы – силу!



Она поит родную кровь

Теплом и вволю и – на воле

Ведёт сквозь тишину дубрав

И золото пшеницы в поле



Ввысь, в небосвод влечёт, чтоб в нём

Блестеть лучами отовсюду

И песню света в каждый дом

Внести подарком добрым людям!