напiвпрозорi

Автор: Ки Ба


товклися в золотому оксамиті,

пірнали в краплю миті, лінь бороли,

клялися в тому, що тепер ніколи

не вийти за периметри залиті…



від дотиків згорали та звіріли,

впускали в спільні сни весняний протяг,

забули де покрився пилом одяг

зламавши вередким амурам стріли…



ошкірились побачивши в дзеркалах

напівпрозорі, в променів сплетінні

тіла, що вже не відкидали тіні,

і проковтнув обох прозріння спалах…