1 09

Автор: Анастасия Мельник-Слепенькая


Ти - ще один НЕ, ще одне МАЙЖЕ,

ти - те, що хотіла, та, на жаль, ти не моє, а може й на краще.



Ти - сонце, тепло, саме чисте і світле,

частинка добра у ці буднії сірі.



Ти грієш, ти світиш, але не мене, не для мене.



Ти - молоко з медом, вовняний плед,

обійми, цілунки й традиційне: "як ти?"



Ти - посмішка щира, і сміх, що одразу сама починаю сміятись.



Ти - погляд, темно-бурштинний,

такий ніжний та водночас жахливо звабливий.



Ти - цигарки, багато постійно, і алкоголь також ти, міцний і незмінно.



Ти - поїздки по місту, пісні незнайомі,

і флірт, незвичайний, зухвало цікавий і довгий.



Ти - це парфуми, що я не любила, це твоя колишня, мої невдалі мрії.



Ти - це друзі, знайомі, події,

ти - місто, для мене ти ціле місто.



Ти - ранок, день, ніч, кошеня, кухня, натяки сексу.



Ти - нуль віддачі, що б я не робила,

я намагалась, так щиро з тобою бути хотіла.



Ти - втома і сум, які не всі бачать,

ти стомлений хлопчик, який каже, щоб я його гладила далі.



Ти - жовтий, який я так люблю, й нині сильніш полюбила.



Ти обіймав, поки спала,

ти - справжня турбота, ти ніби поруч, але ні, то твої стихаючі кроки.



Я прошу місяць чи два, щоб забути,

щоб вбити.

Час же лікує, чи мене знов обдурили?

і ще з тобою в серці мені доведеться

жити?