серед брудом налитих по вiнця провiнцiй...

Автор: Ки Ба


серед брудом налитих по вінця провінцій,

баракудою в кислому мулі юрби,

ти втрачаєш останні з життєвих позицій,

ти рахуєш порожні бетонні гроби…



серед протягів, потягів, рей павутиння,

серед раннього в’ялого цвіту німфей,

припікаєш потравою мозку начиння

оглядаючи тіла дешевий трофей…



знову грузнеш до ранку в надії болоті,

спокусивши зманіжену зайвим теплом,

ти гамуєш свербіж мимобіжної плоті,

вдовольняєш її ж погодинним житлом…



ці розлючені щастям спливаючим очі,

ці тваринні, потворні звитяги жаги,

ці звивання на місяць розпечений вовчі,

ці далекі, байдужі, чужі береги…



серед брудом налитих по вінця провінцій,

ти рахуєш порожні бетонні гроби,

махаоном строкатим тріпочеш на шпильці

і чекаєш від неба пустого ганьби…