Спасение - из М. Метелецкой

Автор: Соловей Заочник


Спасiння

Маргарита Метелецкая http://prg.stihi.ru/2017/06/05/2228



Простували колись Бог і Жінка -

В ліс чарівний вела їх стежинка,

У далекі , незвідані далі -

До ромашок, дзвіночків, конвалій ,



Де співали птахи та джерельця,

Де печалі тікали із серця ...

І вітали здивовано пару

Чемні бджілки з медовим нектаром...



В Жінки зблиснули радісно очі :

"Я уста маю - меда солодші !

Напою ними ніжністю Бога ,

Бо стомила у тернах дорога



До занедбаних душ ...Лине стрімко

Час земний ...Бог гортає сторінки -

Вже й не вівці , а вперті барани

Ятрять давнії Пастиря рани ..."



Бачив ліс , як Любов воскресала -

Жінка Вірою ...Бога спасала...







Поэтический перевод С. Жуковой







Взявшись за руки – Женщина с Богом –

В лес волшебный ступали дорогой,

Далеко, в неизведанность ночи –

К чистым ландышам, синим звоночкам...



Родники там звучали и птицы,

И печали стекали водицей...

Удивляясь, смотрели на пару

Пчёлы в чашках цветочных с нектаром...



Засияли у Женщины очи:

"С алых губ моих мёд мироточит!

Напою этой нежностью Бога,

Чтоб усталость ушла и тревога



На пути, где заброшены души,

Время мчит... И страницы послушны

Пальцам Бога: не овцы - бараны

Жгут строптивостью Пастыря раны..."



Лес взирал, как Любовь воскресала –

Верой Женщина... Бога спасала...