Не волнуйся, мой милый... Маргарита Метелецкая

Автор: Валентина Агапова


http://www.stihi.ru/2013/08/19/6173



Не волнуйся, мой милый, печальной не буду.

Пусть плакучие ивы льют слёзы над прудом.

Кучерявятся тучки вверху надо мною,

Клён на солнышке кроной горит золотою.

Всё во мне – разноцветна так осень на диво! -

След впечатан в душе облачков белогривых,

Слёзы ив, ароматы ветров - всё люблю я,

Золотистого клёна пьянят поцелуи.

Прочь мечты... Вспоминать о тебе и не надо б...

Да увидеться снова была бы я рада!

Что лукавить? Вдруг в мыслях, опять замечаю,

Я тебя на дороге за рощей встречаю.

Поменяла намеренья осень, быть может,

Чтоб тобой мои грёзы уже не тревожить?

Чтоб, помеченной шалом осенних зениц,

Перед властною нежностью пала я ниц...



Оригинал



Не хвилюйся, мій любий, не буду сумною –

Кучерявляться хмари вгорі наді мною,

Клен величний на сонці горить золотаво,

І плакучі вербички ллють сльози над ставом.

Все в мені – різноколірний осені зшиток!

У душі – білогривих хмаринок відбиток,

Сльози верб, аромати вітрів у дарунок,

Золотавого клена п,янкий поцілунок.

Хоч на гамуз я мрії постійно толочу,

Та побачитись знову з тобою так хочу!

Що лукавити? Враз у думках помічаю,

Як тебе на гостинці за гаєм стрічаю.

Може, в замислах осені намір змінити

І тобою думки мої не полонити?

Бо, поміченій шалом осінніх зіниць,

Перед владною ніжністю падати ниць...





Иллюстрация из Интернета.