Чому не вiють вiтри долом

Автор: Иван Стариков 2


***

Чому не віють вітри долом,

Не гнуться верби над Стиром,

Не квітнуть квіти суходолом,

Пісень не чути за селом.

Над вечір тиша, мов завіса,

Нависне як завіт – скрижаль,

Хтось тихо вмить - якого біса,

Буркне та піде десь у даль.

Заполонило простір лихо,

Душа болить – іде війна,

Козак у полі лежить тихо …

А вдома мамо у вікна.

Сидить, чекає свого сина,

Щоб був живий – лише в думках,

Для неї він мала дитина,

Яку тримає на руках.

Яка як дзвоник біля хати,

В садку, де рай - вишневий цвіт,

Дзвенить словами – мамо, мамо …

Для нього мамо є весь світ.

Так сталося, що зло на грані,

Наш захисник, тепер в строю.

Сьогодні він на полі брані,

Він проти ворога в бою.

Повіють з часом вітри долом,

Прогнуться верби над Стиром,

Розквітнуть квіти суходолом,

Пісні поллються за селом.



Травень 2017 року