Дикий прал с

Автор: Игорь Степанович Шевчук


Дикий праліс



«Я вчора причастивсь Христу,

і так вже й чую близькість

в серці, тут»



Покличмо в свідки Миколая!

Хто заклика; святого Миколая —

Знає: кого він кличе й що буває.



З вас, хто взнаватиме цю правду, взнай:

Чого високо вгору мав здійнятись

Миколай…

«І на силу Її Океану

Ми коклюш річечок своїх

дістанем!» —

скажуть потім.



Бог дасть, я дам

бриніть у моїм серці голосам,

і голосам, і голосам:

древляно-суздальським лісам;

я з лісу сам…

Я дам і жалобитися і плакать тим лісам,

як тільки ліс, наперсток Отчий, вміє,

як сам ясніє, так і вміє: як

батько менший:

і не забуде, і жаліє,

й дасть подарунки, і душу зігріє,

і в небо все прямостоянію навчить,

служи;ть — і жить, співать — ще й жить…

і час, що мимоволі все біжить, —

ніякові;є…



бо в батькових долонях добре

жить… всяк мліє…



сльоза батьківська, що скупа, збіжить:

чом оце чують, творять — як не-Боже…

й не до Отця усіх: Отець всіх в Небі!

Лиш батько менший все те бачить—знає!

Таж став і Миколай —

як батько менший!..



Хто ж цього не знає? — і обдарує,

й попере;дить,

й привітає.

І в нього чесно вчуся: бо із лісу, —

бриніть, бриніть, всі неможливії

ліщин підвіски

вільхи підвіски

діти мої святі

намитії й умитії підліски!



я всіх оплачу, Бог вас, діти, бачить!

і крізь часи, і через хмар завіси —

все Отець

чесний бачить.

У світі хай усі витії,

останній я язик стихії,

як дзвін: здорової, незламної іще

стихії.



Серце моє Його лиш вибирає:

в серці Її і просить, і благає:

Його-Її любов освітлює мої ліси!

Облагороджує! —

благословляє:

і Бог, і Діва,

усіх святих святая…



Щоб не промовили: його там вже немає,

Один лиш Океан Його-Її гуляє…



Густий, дикий праліс, не зігнутий —

нині жебрацьким днем:

Любов’ю Діва просява мене:

і осява мене.

Бог й Миколай — все знають.

Бриніть, бриніть в мені,

далекії ліси,

гуляй ти, Море! — все ж стихія чималая!!

Бо це ж і море я: свято подвійне в Миколая!

…Серце чиєсь! хоч краплю собі з свята принеси…

Гудіть, дзвеніть, древляно-суздальські

ліси!..



11.12.2006, надвечір’я