Млин

Автор: Светлана Ткаченко


Татові



Млин одвічний стоїть,

Перемелює зерна й коріння,

Кожен день, кожну мить

Забираючи нас або в нас.

Не ламається, бач,

Хоч воюй, хоч моли на колінах,

Поміж втіх і невдач

Не гальмує на Пасху чи Спас.



Навіть зірки горять,

В тім немає чиєїсь провини,

Їх чекає діра –

Чорна яма безодні і тла.

День дев’ятий минув

Наближаються сороковини.

Попід жорна млину

Сила духу твоя затекла.



Відболить, відпече

І сховається в зморшках ізгодом.

Вже не терпне плече

Від твоєї міцної руки.

Я не можу іще

Стерти номер твого телефону,

Наче всилиться щем,

А на небі погаснуть зірки.

(2017)