Оборотень или заложник тела

Автор: Король Данила-Киевский


В дикой чаще зверь страдает...

Душу мрак тоской терзает...

Жуть до крика - скулы сводит...

Волчий зов к луне исходит...



Час грядёт к полночным сменам...

Бьет набат по струнным венам!

Кровь огнем в очах буяет,

Страсти рой шальной витает...



По живому рвутся жилы!

Миг граничит от могилы

Шерсть волной искристой вьется.

Сердце... - плену не сдается!



Ведь ему, хоть и незримый

Чужден весь убор звериный.

Чует лиха злое дело,

Но в сей час заложник тела.



Кара эта... за беспечность,

Грех, скитаний бесконечность

Зачарованность, измены...

Долог путь зла чар отмены.



И пока плетутся годы

Тело оборотнем бродит

Следом троп порочных ночи.

Пресыщая... кровью... очи...



Оригинальная версия:



В дикій хащі звір страждає.

Місяць в далечінь тікає

Темінь... Моторош на дворі...

Чорне небо... губить зорі...



В ці часи терпіти мушу,

Як вовки терзають душу.

Очі кров вогнем сповняє...

З пащі... лиш виття лунає...



По живому рвуться жили,

Мить гранична від могили.

Срібна хвиля з шерсті в'ється...

Серце - відчайдушно б'ється!



Лиш йому, хоч і не зряче

Все чуже вбрання звіряче.

Чує лиха згубне діло,

Та й боронить тлінне тіло!



Кара це за тяжкі вчинки:

Гріх; безпечність;втрату жінки;

Перелюб; зачарування...

Довгий шлях в відчарування...



Й доки йдуть повільні роки

Жити Вовкулаком поки

І в обіймах хтивих ночі

Напувать... криваві... очі...