Прийде диво!

Автор: Людмила Дзвонок


Сонце на подвір’ї, он як потепліло,

Та чомусь у серці біль... Так наболіло!

Думи, мої думи, куди вас подіти?

Як би своє щастя та не прогледіти!..



Господи, мій Боже, мені би прозорість,

Знала б де ходити, і була б бадорість,

Помилок не було б, все би йшло гладенько...

Ой, як наболіло у мене серденько!



Слово Боже каже, що радіти треба,

А серденьку радість конче, як потреба!

Думи, мої думи, не чіпайте душу,

Не трусіть ви тіло, як той вітер грушу!..



Боже Слово каже... Слухатися буду!

Перемию зараз швидко всю посуду,

Виперу, що треба, приберу кімнати,

Квіти у вазоні... Які аромати!..



Сонце на подвір’ї! Усміхнусь ласкаво,

Подивлюсь в люстерко – очі, ой, яскраві!

Жити... Хочу жити зовсім не журдливо...

Прийде моє диво, заживу щасливо!

19.05.2017