Почуттевий свiт

Автор: Татьяна Силенко


Я пiдлiсть уявляю як змiю

з зубами в пащi повними отрути,

Що ранить не у праведнiм бою,

А зi cпини - невпiзнанiй щоб бути.



А нiжнicть схожа на вишневий цвiт,

Що серце нам пронизуе промiнням,

То почуття вiд мами з давнiх лiт

I бiло-бiло вiд того цвiтiння.



Кохання що? То солов'iний спiв!

Саме кохання мабудь так спiвае

Та пiсня може бути i без слiв

I в кожного мелодiя своя е.



Що ж доброта? То наче хлiб святий,

Що щедро в скрутi дiлять навпiл люди.

А жадiбнiсть, що той мiшок товстий:

Для себе все загрiб i мало буде.



Гнiв шквал, чи некерована гроза,

Що градом iншi почуття вбивае.

Плiтки i заздрiсть - то брудна вода,

Що цiнний чернозем з полiв змивае.



I дiамантом чистим, мов сльоза,

Е милосердя, що цiни не мае.

I скромнicть - нiжна квiтка польова,

Увагу нашу рiдко привертае.



Коли спимо , ми бачимо у снах

Той мерехтливий почутевий свiт:

Вишневу вiхолу, стежки в хлiбах

I гаддя, що розчавити не грiх...