Ответ на Письмо И. Северянина

Автор: Александр Мачула


Відповідь на „Лист“ І. Сєвєряніна



Я розумію відчай твій і гнів,

як хіть перед жіноцтвом хизуватись,

коли й полеглим у страшній війні

убивцями ти радиш називатись.



Тут все залежить, як, коли, кого

життя безцінного й навіщо позбавляє,

а ще причини і обставини того,

хто і навіщо інших убиває.



Скажімо, люди, можна осудить

солдат, які життя свого ціною

спасли Європу (вдумайтесь на мить),

з фашизмом ставши в Світову до бою?!



А скільки серед них було жінок,

які в руках тримали автомати…

Для захисту життя прийшов бо строк,

самі вбивали й не морились помирати.



А що робить з насильником і катом,

який дитину зґвалтував і вбив?!

Тут не потрібно навіть буть солдатом…

Своєї доньки вбивцю ти б любив?!



Ну, і нарешті візьмемо Донбас,

коли „брати“ приперлись в Україну.

Нам що тепер, дивитися на вас,

коли ви розриваєте країну?!



Складні питання, як саме буття.

Їх ставлять люди вже давно, віками.

Та тих осіб, хто позбавля життя,

в народі кличуть ще й захисниками!



17.05.2017



Игорь Северянин



ПИСЬМО



Отчаянье и боль мою пойми, –

Как передать мне это хладнокровно? –

Мужчины, переставши быть людьми,

Преступниками стали поголовно.



Ведь как бы человека ни убить,

При том в какие б роли ни рядиться,

Поставив лозунг: «быть или не быть», –

Убивший все равно всегда убийца.



Разбойник ли, насильник, патриот,

Идейный доброволец, подневольный

Простой солдат, – ах, всякий, кто идет

С оружием, чтоб сделать брату больно,



Чтоб посягнуть на жизнь его, – палач,

Убийца и преступник, вечный Каин!

Пускай всю землю оглашает плач

С экватора до полюсных окраин…



Какие ужасающие дни!

Какая смертоносная оправа!..

Отныне только женщины одни

Людьми назваться получают право…