Я все придумала

Автор: Ольга Гала


Я все придумала: кохання до нестями,

Слова любові, квіти на вікні,

Твої цілунки, наше ложе з пелюстками,

Шалені ночі і блаженні дні.



Я все чекала час, коли пройдуть морози,

Як лід розтане, як зійдуть сніги –

Вже за вікном моїм гримлять травневі грози,

Та все ж далеко наші береги.



Я так благала день, щоб вислав він дорогу

До мого саду, до моїх дверей.

Гукала темну ніч я днині у підмогу –

Та, мабуть, марно, не було вістей.



Я все придумала, я так тебе чекала,

Я кожен день свій мрії віддала.

Вона мені тоді багато обіцяла,

Своє забрала – долі не дала.



Я все придумала! Хай буде так, хай буде!

Бо моя доля мала два крила!

Кохання раз-у-раз словами било в груди,

А потім душу рвало, мов струна.

Я буду поруч, знай, як тільки забажаєш:

Відлунням ночі, подихом снігів...

Для тебе я – весь світ, ти поки ще не знаєш,

Та прийде час й для наших берегів.