Брехливий лютий мiцно цiлував

Автор: Валентина Степанишина


. . .

Брехливий лютий мiцно цiлував,

так гаряче потискуючи руку,

та снiгу потихеньку пiдсипав –

ладнав зимi блондинову перуку.



I вогкий хмиз в багаттi не горiв,

бо вiн вже чув весняне голосiння.

Брехливий лютий хоч на мить хотiв

оте його продовжити горiння.



Вiн намагавсь божитись, як умiв,

в любовi клявся, запевняв i плакав,

але його змарнiлий снiг з дахiв

осунувся й дощем на землю крапав…



I нi на що надiї не було.

Зима повiсма сивi розпустила.

I за снiгами в небi щось гуло –

то вже весна свою збирала силу.