Моi вiршi

Автор: Владимир Кабузенко


Розворушу я в пластівці пітьму туману,

Зіб'ю з них дивовижні клуби хмар,

Флотиліями у блакиті океану

Їх всіх відправлю на мистецтв вівтар.



Хай життєдайним маяком їм сонце стане,

Й вітри їх віднесуть у ті місця,

Де суховій немилосердно тче бархани

І спрага знівечує в кров уста.



Вони із іншими хмаринами зіллються

І, з блискавками в гуркоті громів,

Навкруг живильною вологою проллються

На села, ниви, доли та гаї.



І подорожнього якщо серед дороги

Обвіє свіжістю того дощу,

Я буду славити вас вдячливо, о боги,

Що сил нових придав і я йому.